Українські традиції і обряди на заручини

Заручини — це один з етапів дошлюбного циклу, що має далекі історичні корені. Саме слово «заручини» походить від поняття чутки, тобто оголошення всім про бажання молодих людей укласти шлюб. 

Традиції на заручини у давнину

За старих часів заручини (полюбини, змова, слово, мале весілля), як і багато інших обрядів, пов'язаних з головними подіями в житті, відбувалися згідно особливих канонів і носили строгий ритуальний характер. Заручини йшли слідом за сватанням або оглядинами і відбувалися в будинку нареченої в присутності родичів і сватів. 

Під час заручин наречений просив згоди на шлюб у нареченої і її батьків і дарував коханій кільце для заручин. У разі загальної згоди дівчина брала подарунок, і з цього часу молоді офіційно оголошувалися нареченим і нареченою.   

Традиційно обряд був з'єднанням рук молодих на хлібі або зерні, яке в цей момент набирало юридичної сили. Під час обряду молода пов'язувала рушники присутнім сватам і нареченому, а також обдаровувала всіх хустками. Крім того, нареченому одягали на голову вінок з барвінку, а нареченій пов'язували червону стрічку з квіткою.

У деяких районах Гуцульщини нареченій також одягали барвінковий вінок, який обмазували медом і вкривали позолотою, причому, дівчина не мала знімати його з голови навіть вночі, а втрата вінка для заручин вважалася дуже поганою прикметою, що обіцяла невдале подружнє життя.

Згідно з церковними канонами, заручини означають дошлюбний період нареченого і нареченої і категорично заперечує інтимні відносини в цей період. При цьому відомо, що в деяких районах України аж до 20 століття відразу після оголошення заручин наречений мав право ночувати в будинку нареченої, причому мати сама стелила постіль молодим.

Саме під час заручин обговорювались всі питання, пов'язані з майбутнім весіллям, в тому числі і фінансові. Домовленість про заручини мала величезну договірну силу, і порушення її загрожувало серйозними збитками за фінансові втрати і безчестя.

Сучасні традиції на заручини

До 2002 року заручини, як певний законодавчий акт, був відображений в Сімейному кодексі України та визначався моментом подачі молодими заяви про шлюб в РАЦС. Однак зміни 2004 року викреслили це поняття з законодавчої бази. І все ж подача заяви накладає певні зобов'язання на пару. Так в разі розірвання заручин обидві сторони повинні відшкодувати понесені витрати у зв'язку з підготовкою до весілля, а наречена зобов'язана повернути кільце для заручин нареченому, так як часто воно є сімейною реліквією, що передається від матері нареченого майбутній невістці.

Сьогодні багато пар вертаються до своїх історичних витоків і проводять красивий, наповнений енергетикою любові і вірності обряд — заручини. Це зумовлено загальною тенденцією підвищення популярності всього національного, українського, і це безперечно позитивне явище для нашої країни.

Зазвичай заручини проходять в колі близьких і друзів, яких запрошують, щоб публічно оголосити про свій намір створити сім'ю. Захід можна провести, як в будинку нареченої, так і в ресторані або в кафе, виконуючи всі ритуали старовинного обряду: вишитим рушником накривають хліб, майбутній свідок кладе на нього руку нареченої, потім зверху руку нареченого і перев'язує їх рушником на знак єднання. 

Наречений вручає коханій жінці каблучку для заручин, як класичний варіант можна купити золоте кільце з одним діамантом. На заручини запрошують професійного фотографа, щоб він зобразив для історії перші кроки пари на шляху до свого сімейного майбутнього.

Де купити золоту каблучку для заручин

У ювелірному магазині «Золотий стандарт» Ви можете підібрати і купити кільце для заручин, яке безсумнівно вразить кохану. У каталозі магазину представлені різні моделі кілець: каблучки для заручин з діамантами або фіанітами, прикраси в білому, червоному і жовтому золоті, ексклюзивні вироби з незвичайним дизайном.

Якісні фото, докладний опис і ціни на каблучки для заручин можна подивитися на нашому сайті.